У нашому непростому
світі все мінливе і швидкоплинне. І якщо ти тільки глядач, то тобі просто! Ти
спостерігаєш, милуєшся, тобі можна погоджуватись із різкими змінами в світі, а
можна і не погоджуватись, живучи відповідно до свого світосприйняття, якщо ти –
тільки глядач, то жити можна так, як твоя душа бажає. А якщо ти творець?. Якщо
ти автор, поет, учитель? Як творити і навчати, як спостерігати і робити висновки?
Світ змінюється, водночас і змінюється сприйняття інформації людьми і учнями
зокрема, з'являється нова техніка, стає все більше методів і способів застосування нових
технічних приладів. І до всього цього саме вчителю потрібно не просто приглядатись,
а вникнути в процес винаходу, в процес розвитку, намагатися бути обізнаним в
усьому, щоб бути на щабель вище від простих людей, щоб бути авторитетом і для
людей, і для своїх учнів. Адже ти – учитель і твоє покликання – навчати. А
школа – це таке середовище, де постійно змінюється все: навчальні програми,
плани, методика, способи і засоби навчання та й самі учителі і учні. І якщо все
постійно змінюється, а технічні пристрої удосконалюються, то вчителю стає
непросто. В сучасних умовах розвитку суспільства на перший план постає потреба
забезпечення належної якості освіти, зокрема природничо-математичної підготовки
учнів, вміючи при цьому ще й досконало користуватися комп'ютерними
технологіями. Це спостерігається насамперед в тому, що за останні роки все
більше спеціальностей потребують високого рівня математичних знань, умінь і
навичок. На основі міжнародних досліджень і здачі ЗНО з математично-природничих
дисциплін картина не зовсім втішна і треба ставити за мету досягти кращих
результатів у вмінні застосовувати набуті учнями знання на уроках, щоб вміти
застосовувати їх в розв'язанні поставлених задач і проблем. Тобто напрошується
питання: якими способами вчитель має найкраще зацікавити учнів у вивченні свого
предмета. Ми всі теж колись навчалися в школі, працювали на уроках, можливо,
теж не завжди розуміючи те, що хотів донести учитель, можливо, не зовсім
розуміючи, навіщо він змушує знати ту чи іншу тему і де її можна застосувати в
житті. Далі ми обрали свій позашкільний шлях і опановували вищу освіту, здобули
спеціальність. Хоча добра частина тих знань нікому з нас в житті не
знадобилася. Нас спонукає до вивчення те, що цікаво подано, те, що корисне, те,
що можна застосувати при вирішенні життєвих задач чи проблем.
За роки роботи з
учнями різного пізнавально-навчального рівня я випробувала різні методи
мотивації на уроках математики та інформатики. І прийшла до висновку, що
найкраще запам'ятовується матеріал з інтегрованих уроків, коли поєднуєш кілька
навчальних предметів і проводиш урок у вигляді диспуту чи круглого стола. Це
найкраще втілюється на уроках інформатики, де велике поле для поєднання
навчальних дисциплін, де є доступ до Інтернету, звідки можна дізнатися
інформацію, якої недостатньо для обговорення чи статистики. На таких уроках
цікаво і вчителю, і учням, бо всі спілкуються і дискутують на рівних правах. Це
є свого роду проект, бо на першому етапі обговорюється тема, яка стане цікавою
для колективного опрацювання, потім задаються конкретні питання і завдання
кожному учню для самостійного опрацювання, а на третьому етапі проходить власне
урок, з його творчою частиною і висновками. Для прикладу сюди можна віднести
мої авторські уроки на тему «Соціальна бідність. Найбагатші і найбідніші країни
світу. Причини збагачення і бідності цих країн» та «Генетично модифіковані
організми в продуктах харчування.
Історія виникнення ГМО та причини використання». На таких уроках учні
поєднували знання з географії, економіки та інформатики або біології, зоології,
екології та інформатики. Це є корисно, сучасно з творчим підходом, що розвиває
компетентну особистість не тільки учня, а й учителя. В учителя інформатики є
багато можливостей зробити свій урок цікавим і багатогранним. Для прикладу, в
моїй педагогічній практиці при вивченні теми «Електронний процесор» вже котрий рік
поспіль на уроках побутує проект «Нарахування заробітної плати працівникам
деякого підприємства». Протягом кількох таких уроків у вигляді проекту учні
опановують навики роботи і середовищі табличного процесора повністю, поєднують
урок інформатики з математикою, оскільки в проекті постійно потрібно
обраховувати відсотки від числа, яке знаходиться в комірці пам'яті під
визначеною адресою, будувати діаграми і графіки по своїх нарахуваннях.
Звичайно, що такі уроки будуть цікавими, бо вони пов'язані з грошами і з
життям.
На уроках математики
картина вимальовується зовсім інакша. Поле для роботи вже не таке широке, як на
уроці інформатики, хоча при вивченні теми «Тригонометричні вирази, рівняння та
графіки тригонометричних функцій» доцільно використати використання інтерактивного
підходу з використанням комп'ютерних програм.
Але я зупинюся на
методі проектів на уроках математики та позаурочних заняттях, де я не
використовую комп'ютерних програм. За роки роботи з учнями на уроках чи в
позаурочних час кожен учитель так чи інакше ділить учнів на умовні групи по
рівнях сприйняття і відтворення навчального матеріалу. Кожна група працює над
завданнями, які їй під силу. Тим самим учитель раціонально використовує час і
правильно розподіляє навантаження на дітей.
Для прикладу наведу
кілька таких проектів, які втілюю в життя на уроках математики та при
підготовці учнів до ЗНО з математики.
Проект «Відсотки». Як
тільки за пару уроків учні усвідомили, як знайти відсоток від якогось числа та
ціле число за його відсотковою частиною, я знайомлю учнів з поняттями
«депозит», «кредит», «накопичення клієнта», «прибуток банку». Далі задаю їм
життєві завдання в малих групах. Одна група бере кредит на придбання квартири
під певний відсоток річних в доларах, інша – на покупку автомобіля в гривнях.
Одна група кладе свої гроші на депозит під певний відсоток річних на кілька
років, інша – накопичує пенсію. З такими завданнями учні мають впоратися за
урок і в позаурочний час до наступного уроку. На наступному уроці учасники цих
груп за допомогою вчителя і решти учнів класу виконують розрахунки типу яку
суму в місяць потрібно платити по кредиту, який прибуток за рік буде від суми,
яку вони поклали на депозит і головне – чи вистачить місячного заробітку родини
для погашення кредиту і т.п. На
наступному уроці учні самі змінюють відсоткові ставки і роки та роблять
висновки, як зміниться сума місячного платежу або річного доходу тощо. Для
дітей це настільки захоплююче дійство, що ці кілька уроків перетворюються на
справжній маленький дитячий світ, де вони ніби живуть дорослим життям з його
потребами і проблемами. Як думаєте: запам'ятають вони, що таке відсоток і
навіщо його треба вивчати? Звичайно.
Для порівняння, що
таке проект «Відсотки» при підготовці старшокласників до ЗНО, то це в мене
виглядає наступним чином. Тут усі задачі на відсотки я ділю на три види:
-
банківські задачі
(про них йшлося вище);
-
задачі економічного
змісту (товари в магазинах, знижки на них і підвищення цін та відсоткове
відношення початкової ціни та кінцевої);
-
задачі хімічного
змісту (задачі на суміші, розчини і сплави, коли змішуються два розчини з
різним вмістом чистої речовини в цих
елементах, і задачі на один вид розчину, суміші або сплаву, куди додається вода
чи чиста речовина і змінюється відсоток чистої речовини у всьому розчині).
В цих задачах
старшокласники мають по тексту задачі визначити, до якого типу і під типу
віднести дану задачу і який алгоритм для розв'язку обрати, тобто систему рівнянь
чи визначити початковий дріб, змінити його і прирівняти до якогось відсотка.
А ось ще один
доречний приклад використання методу проектів із моєї практики. При вивченні
теми «Графіки тригонометричних функцій» за один-два уроки пояснюю і будую разом
з учнями графіки по точках, оглядаємо їх властивості. А далі за допомогою
табличного процесора Excel
учні під моїм керівництвом виконують проект під назвою
«Перетворення графіків тригонометричних функцій». Цей проект не потребує багато
часу, так як учні вже мають навики роботи в електронному процесорі, а саме:
вміють записувати алгебраїчні вирази у рядку формул, посилатись на адреси
комірок у формулах, використовувати авто заповнення, табулювати функцію з
заданим кроком на визначеному проміжку. На виконання такого проекту
використовую один урок інформатики і один урок алгебри. За цих дві години учні
по різному задають функцію, змінюють аргумент, змінюють значення функції і по
цих даних процесор будує точковий графік. Зручно це тому, що при найменших
змінах аргумента чи функції на очах змінюється сам графік: він зміщується,
розтягається, стискається і т.п. І саме головне – учні наглядно бачать це
перетворення. Бо, якби прийшлося будувати все це вручну, то це затратило б не
просто багато часу, а надто багато часу. А його й без того катастрофічно не
вистачає у класах, де учні вивчають математику на рівні стандарту, а здавати
ЗНО потрібно на такому рівні, ніби ти її вивчав на профільному рівні. Якщо,
звичайно, хочуть вступити на серйозний факультет.
У кожного вчителя свої
методи, підходи, способи подолання «нецікавих» моментів на уроках, але все
зводиться до того, що учитель має так зацікавити учня темою уроку, своїм
предметом взагалі, щоб йому було самому цікаво далі вчитися і розвиватися в
цьому напрямку. Отож, ідучи на урок, учителю потрібно якнайкраще змотивувати
тему для вивчення і чітко продумати цілі уроку, а також бажано поставити перед
учнями конкретну життєву задачу, яка буде проблемою на початку уроку, а вивчена
тема допоможе вирішити цю проблему.
Саме тому я хочу
викласти кілька основних аспектів щодо навчання учнів на таких непростих уроках, як уроки математики та інформатики.
Перше і одне з
головних позитивних моментів на уроці – це вдало підібраний підручник, бо саме
він найбільше може допомогти учню як і при опрацюванні теоретичного матеріалу,
так і при виконанні практичних робіт. З математики підручники відповідають
вимогам і містять усі необхідні практичні завдання, оскільки математика – це
наука точна і там все стандартне і незмінне. А інформатика – наука мінлива,
швидкозмінна, постійно оновлюється і розвивається. Через це й підручники
постійно варто змінювати. Учні 9 – х класів, які навчаються за новою програмою,
мають змогу користуватися новими підручниками, які містять навчальний матеріал,
викладений за сучасними стандартами, навіть параграфи і пункти розроблені в
відповідності до навчальних планів. Посмію зауважити, що старіші підручники не
були такими повчальними для учнів та й для вчителів не виняток. Нові підручники
до кожної теми подають практичні вправи сучасного зразка (їх можна
використовувати в повсякденному житті), в цих вправах вже прослідковується
наступність. Виконавши вправи з цілого розділу учні мають свій розроблений
проект. Дуже добре ще й те, що ми, учителі інформатики, маємо ще й вибір
підручників. Нам вже котрий рік підряд дають змогу замовляти собі підручники різних
авторів, які попередньо ми можемо переглянути в електронному вигляді. Це все
дуже добре і сучасно. Але, на превеликий жаль дуже малий відсоток нинішніх
учнів опрацьовують підручник з інформатики. В мене постала ціла проблема з цим
масовим явищем. Вже давно назрівало питання: «Як змусити учнів хоча б прочитати
матеріал з підручника? Як змусити виконати вправу в кінці параграфа? Як
заставити вчити інформатику?». Бо ясна річ, що інформатика – це не українська
мова та література чи історія або математика, які є обов'язковими шкільними
навчальними дисциплінами, які потрібно здати на зовнішньому незалежному
оцінюванні. І учні це розуміють. Учні симулюють. Тому вчити предмет
«Інформатика» дуже непросто. І звісно ж,
як учитель я опробовувала різні способи опрацьовувати підручник. Та найдієвішим
виявився такий:
- Хоча б раз на кілька уроків по деякій темі я оголошую
тему уроку: «Робота по підручнику»;
- Всі учні класу або групи сідають не за комп'ютери, а за
парти, відкривають вказаний мною параграф і я включаю «Мікрофон»;
- Ставлю проблему, чим мотивую до опрацювання теми на
уроці;
- За правилом «Мікрофона» учні по порядку зачитують по
пункту, а інші аналізують прослухане, а ще інші – роблять висновки;
- Далі я як учитель розказую свою точку зору по цьому
матеріалу, наводжу приклади, коротко розказую, як це зробити практично;
- Всі учні записують пункт для практичної роботи в зошит;
- А далі приступаємо гуртом до наступного пункту. І так до
кінця уроку.
Звичайно, що такі
уроки я часто не проводжу за браком часу. Але вони корисні для учнів тим, що
вони не тільки опрацювали параграф, а ще зробили це гуртом, проаналізували,
винесли якісь висновки і самі по пунктах розробили собі план наступної
практичної роботи.
Я раджу спробувати
мій спосіб опрацювання підручника всім учителям, в яких є подібні проблеми. Це
не тільки дієво, це ще й дуже цікаво і такий спосіб навчання згуртовує клас. Це
вже я кажу як класний керівник.
Друге питання, яке я
хочу проаналізувати – це зацікавлення учнів своїм предметом, тобто мої методи
побудови уроків, способи подання теоретичного матеріалу та покрокове виконання
практичних робіт. Так як на сьогоднішній день кожен учень має дома комп'ютер,
ноутбук, планшет, мобільний телефон сучасного зразка (а то й не один), вміє
користуватися всіма цими пристроями, то вчителю інформатики стає дедалі важче
зацікавити учнів своїм предметом. З одного боку це добре, бо діти приходять на
урок не новачками, з якими потрібно трудитися, щоб навчити хоча б елементарного
на перших порах, а з іншого – це й тяжко вчителю, оскільки він має йти на урок
підготовленим так, щоб не тільки досконало знати свій предмет, а й бути
«продвинутим» у новинках техніки. Тобто у світі розвитку інноваційних
технологій учитель інформатики має на кожен урок підготувати щось нове, про яке
учні ще не чули. Лиш тоді у них виникає зацікавленість, вони задають запитання,
шукають відповіді, використовують мережу Інтернет. Вони хочуть показати, що й
вони чогось варті. Але, щоб бути цікавим для дітей, учитель повинен не
обмежуватись лише підручником та журналом, а він повинен читати багато сучасної
літератури, щоб винаходити такі цікавинки. Це клопіткий труд, звичайно. Але
якщо хочеш результату на уроках, потрібно працювати над собою, хоч інколи не
хочеться, бо всі вчителі – сімейні люди із своїми домашніми клопотами.
Що стосується
практичних робіт, то вони в мене майже всі будуються у вигляді проектів. При
вивченні теми «Графічний редактор» та «Текстовий редактор» я задаю завдання на
тему: «Засобами і можливостями двох цих редакторів створити обкладинку для
свого блога чи сайта». Звичайно, я ставлю вимоги, щоб рисунок містив різні
об'єкти на певному фоні. Ці об'єкти вони мають згрупувати в один. Малюнок має
містити не тільки графічні компоненти та картинки, а й фігурні надписи під
різним кутом. При складанні такого проекту учні повинні дотримуватись якоїсь
певної кольорової гамми.
При вивченні теми
«Комп'ютерні презентації» одну практичну роботу я відводжу на роботу зі
слайдами, елементами на слайдах, переходами між слайдами та керуванню показом
слайдів. Решта уроків – це створення анімацій на одному слайді. Цей метод я
запозичила, проводячи олімпіаду з ІКТ, і взяла його за основу на уроки по вивченню
комп'ютерних презентацій. Дітям, особливо 5 та 6 – тим класам, дуже подобається
створювати мультфільми.
Що стосується
електронної таблиці, то на моїх уроках вже котрий рік підряд побутує один
проект – створення відомості по заробітній платі. Тут учні вчаться не тільки
вводити дані, а й використовувати автозаповнення комірок пам'яті, обраховувати
відсотки, вчаться виводити складнішу формулу з кількох дій, посилаючись на
адресу комірок. За 5 років цей спосіб я кожного разу удосконалюю, додаючи
завдання з графіками та діаграмами.
З базами даних трохи
складніше, оскільки вони по плану вивчаються в кінці навчального року, а там
всім відома картина: контрольні з «важливих» навчальних предметів, ДПА, ЗНО,
випускний. Зрозуміло, що цікавість до бази даних пропадає зовсім. Хоча мені
вдалося спробувати створювати з учнями проект «Класний журнал» і «Магазин». Робота
ця більш клопітка і потребує великих затрат часу, якого в кінці навчального
року катастрофічно не вистачає. Але не буду здаватися. Спробую ще раз і
постараюсь довести справу до кінця.
Третій аспект – не
менш важливий – це розумовий розвиток учнів. Хоч урок інформатики – це не
фізика чи математика, але й тут успіх на уроці насамперед залежить від
здібностей учнів. Зі мною, можливо, не всі погодяться і скажуть, що, оскільки
всі учні користуються гаджетами дома, то вони в школі безсумнівно можуть
виконувати практичні завдання. Але це далеко не правда. Завдання, які
потребують вміння застосовувати набуті знання учнями на практиці, бувають
різної складності. Найлегші, можна сказати навіть примітивні завдання
безсумнівно виконають всі учні, а от серйозний проект – це завдання для
творчих, розумних дітей, які, крім роботи в класі, ще й багато працюють
самостійно, шукають потрібну інформацію, перевіряють її на достовірність і
вносять у свій проект, щоб здивувати або порадувати вчителя. А вчитель, уже в
свою чергу, порадіє за таких дітей, бо це успіх як дитячий, так і вчителя.
Для проектних
практичних занять гостро стоїть одна проблема – невміння учнями працювати
самостійно і поза класними заняттями. За роки моєї роботи з різними дітьми я
зробила висновок, що самостійно і поза стінами школи можуть працювати лише
творчі, здібні і обдаровані діти. Таких дітей цікавить не тільки сам предмет, а
життєве середовище навколо них, вони хочуть багато знати, вони багато читають,
вони спостерігають, вони саморозвиваються і самовдосконалюються. А вчитель, за
потреби, лиш направляє їх в правильне русло і коректує їхню роботу. Таких учнів
мало, але вони є. І це мене тішить, додає наснаги і впевненості в завтрашньому
дні зокрема і в майбутньому школи і держави в цілому.
Четверте актуальне
запитання стосується навчальних програм з інформатики як нових, так і старих.
Нова програма розроблена на сучасного учня. Як я вже говорила, підручник
складений відповідно до програми. Це великий плюс. Але недоліком залишається
програма для 10 та 11 класів. От, приміром, учні, які навчаються в 10 класі,
вивчають інформатику лише другий рік поспіль, але якщо розібратися, то програма
їм не відповідає, оскільки вони користуються гаджетами дома не два роки, а
набагато більше. Ясно, що планування уроків інформатики по старій програмі від
них дуже «відстає». Я думаю, що в наступному році в цьому плані щось зміниться
на краще. Те ж саме стосується і 11 – х класів.
І останнє,
найболючіше в нашому районі завдання, – навчити учнів програмувати. Власне я,
коли перший рік прийшла працювати в школу вчителем інформатики, я навчала
програмуванню 10 і 11 клас поурочно цілий навчальний рік. Зараз все змінилося і
програмування з уроків поступово витіснили інформаційні технології, переважає
користувацька частина. По новій програмі програмування вводиться в навчальний
курс інформатики, починаючи з 8 класу.
Вивчається як один великий розділ, а в 9 класі продовжується. За два уроки в
тиждень можна на уроках навчити учнів програмувати хоча б на середньому чи
достатньому рівні. Щоб учні освоїли все на високому рівні, потрібна знову ж
їхня самостійна робота як на уроках, так і в позаурочний час. Вони повинні
загорітись бажанням вивчати програмування. Такі учні дома будуть створювати
алгоритми та програми, які вчитель навіть не задавав додому. Якщо їхня програма
міститиме таку помилку, що дитина самостійно не в змозі виправити, то вчитель
має на це звернути велику увагу і допомогти виправити помилку, щоб програма
запускалась на виконання. Учнів, які можуть програмувати, можна вибрати в
кожному класі, але їх дуже мала кількість: в середньому приблизно 5 – 10 % від
усього класу. І, на мою думку, програмувати таких учнів потрібно навчати окремо
від інших, щоб вони і не заважали, і їх «не мучити програмуванням», яке їм не
дано від природи. Але для цього потрібно ввести зміни в систему освіти, бо вчитель
на місці цього зробити офіційно не може, він не має повноважень. Поки здібні
учні займаються програмуванням, решта учнів класу мають бути задіяні на іншому
уроці, наприклад, на фізичній культурі або трудовому навчанні. Це вже на розсуд
адміністрації школи, яка розподіляє навчальні години і планує розклад.
Всі вищевикладені
питання – це пережиті мною шкільні будні і свята. Кожен вчитель має власну
думку і стикається з багатьма іншими проблемами, можливо, і не схожими на мої.
Але більшість вчителів погодяться зі мною, можливо, підтримають, можливо, мої
методи роботи допоможуть для них подолати труднощі на уроках, підвищити якість
уроків, встановити дружні відносини з учнями. А вони у нас нині дуже непрості.
В дітей переважає матеріальна частина життя, а навчання в школі більшість з них
мало цікавить, а то й не цікавить взагалі. На жаль і таке спостерігається. Та нам,
учителям, ні в якому разі не потрібно зневірятися в дітях і опускати руки, якщо
щось не виходить, а прикладати максимум зусиль і знаходити нові і нові методи,
щоб зацікавлювати своїм предметом і досягати успіхів.
Немає коментарів:
Дописати коментар