У нашому
непростому світі все мінливе і швидкоплинне. І якщо ти тільки глядач, то тобі
просто! Ти спостерігаєш, милуєшся, тобі можна погоджуватись із різкими змінами
в світі, а можна і не погоджуватись, живучи відповідно до свого
світосприйняття. Якщо ти – тільки глядач, то жити можна так, як твоя душа
бажає. А якщо ти творець?. Якщо ти автор, поет, учитель? Як творити і навчати,
як спостерігати і робити висновки?
Світ змінюється. Змінюється сприйняття інформації
людьми і учнями зокрема, з'являється нова техніка, стає все більше методів і способів застосування нових
технічних приладів. І до всього цього саме вчителю потрібно не просто приглядатись,
а вникнути в процес винаходу, в процес розвитку, намагатися бути обізнаним в
усьому, щоб бути на щабель вище від простих людей, щоб бути авторитетом і для
людей, і для своїх учнів. Адже ти – учитель і твоє покликання – навчати. А
школа – це таке середовище, де постійно змінюється все: навчальні програми,
плани, методика, способи і засоби навчання та й самі учителі і учні. І якщо все
постійно змінюється, а технічні пристрої удосконалюються, то вчителю стає
непросто. Саме тому я хочу викласти кілька основних аспектів щодо навчання
учнів на такому непростому уроці, як урок інформатики.
Перше і одне з
головних позитивних моментів на уроці – це вдало підібраний підручник з
інформатики, бо саме він найбільше може допомогти учню як під час опрацювання
теоретичного матеріалу, так і у ході виконання практичних робіт. Учні 9 – х
класів, які навчаються за новою програмою, мають змогу користуватися новими
підручниками, що містять навчальний матеріал, викладений за сучасними
стандартами, навіть параграфи і пункти розроблені у відповідності до навчальних
планів. Посмію зауважити, що старіші підручники не були такими повчальними для
учнів, та й для учителів не виняток. Нові підручники до кожної теми подають
практичні вправи сучасного зразка (їх можна використовувати в повсякденному
житті), у цих вправах уже прослідковується наступність. Виконавши вправи з
цілого розділу, учні мають свій розроблений проект. Дуже добре ще й те, що ми,
учителі інформатики, маємо ще й вибір підручників. Нам уже котрий рік підряд
дають змогу замовляти собі підручники різних авторів, які попередньо ми можемо
переглянути в електронному вигляді. Це все дуже добре і сучасно. Але, на
превеликий жаль, дуже малий відсоток нинішніх учнів опрацьовують підручник з
інформатики. В мене постала ціла проблема з цим масовим явищем. Уже давно
назрівало питання: «Як змусити учнів хоча б прочитати матеріал з підручника? Як
змусити виконати вправу в кінці параграфа? Як заставити вчити інформатику?». Бо
ясна річ, що інформатика – це не українська мова та література чи історія або
математика, що є обов'язковими шкільними навчальними дисциплінами, з яких потрібно складати зовнішнє незалежне оцінювання. І учні це розуміють. Учні
симулюють. Тому вчити предмет «Інформатика» дуже непросто. І звісно ж, як учитель я апробовувала різні
способи опрацьовування підручника. Та найдієвішим виявився такий:
- Хоча б раз на кілька уроків з певної теми я оголошую
тему уроку: «Робота з підручником»;
- Усі учні класу або групи сідають не за комп'ютери, а за
парти, відкривають вказаний мною параграф, і я включаю «Мікрофон»;
- Ставлю проблему, чим мотивую до опрацювання теми уроку;
- За правилом «Мікрофона» учні за порядком зачитують по
пункту, а інші аналізують прослухане, а ще інші – роблять висновки;
- Далі я, як учитель, розказую свою точку зору по цьому
матеріалу, наводжу приклади, коротко розказую, як це зробити практично;
- Усі учні записують пункт для практичної роботи в зошит;
- А далі приступаємо гуртом до наступного пункту. І так до
кінця уроку.
Звичайно, що
такі уроки я часто не проводжу за браком часу. Але вони корисні для учнів тим,
що вони не тільки опрацювано параграф, а ще зроблено це гуртом, проаналізувано,
винесено якісь висновки і учні по пунктах розробили собі план наступної
практичної роботи.
Я раджу
спробувати мій спосіб опрацювання підручника всім учителям, в яких є подібні
проблеми. Це не тільки дієво, це ще й дуже цікаво, і такий спосіб навчання
згуртовує клас. Це вже я кажу як класний керівник.
Наступна проблема,
яку я хочу проаналізувати – це зацікавлення учнів своїм предметом, тобто мої
методи побудови уроків, способи подання теоретичного матеріалу та покрокове
виконання практичних робіт. Так як на сьогоднішній день кожен учень має дома
комп'ютер, ноутбук, планшет, мобільний телефон сучасного зразка (а то й не
один), вміє користуватися всіма цими пристроями, то вчителю інформатики стає
дедалі важче зацікавити учнів своїм предметом. З одного боку це добре, бо діти
приходять на урок не новачками, з якими потрібно трудитися, щоб навчити хоча б
елементарного на перших порах, а з іншого – це й тяжко вчителю, оскільки він
має йти на урок підготовленим так, щоб не тільки досконало знати свій предмет,
а й бути «продвинутим» у новинках техніки. Тобто у світі розвитку інноваційних
технологій учитель інформатики має на кожен урок підготувати щось нове, про яке
учні ще не чули. Лише тоді у них виникає зацікавленість, вони задають запитання,
шукають відповіді, використовують мережу Інтернет. Вони хочуть показати, що теж чогось варті. Але, щоб бути цікавим для дітей, учитель повинен не
обмежуватися лише підручником та журналом, а й читати багато сучасної
літератури, щоб знаходити такі цікавинки. Це клопіткий труд, звичайно. Але
якщо хочеш результату на уроках, потрібно працювати над собою, хоч інколи не
хочеться, бо всі вчителі – сімейні люди зі своїми домашніми клопотами.
Що стосується
практичних робіт, то вони в мене майже всі будуються у вигляді проектів. Під час вивчення тем «Графічний редактор» та «Текстовий редактор» я задаю завдання на
тему «Засобами і можливостями двох цих редакторів створити обкладинку для
свого блога чи сайта». Звичайно, я ставлю вимоги, щоб рисунок містив різні
об'єкти на певному фоні. Ці об'єкти вони мають згрупувати в один. Малюнок має
містити не тільки графічні компоненти та картинки, а й фігурні надписи під
різним кутом. У процесі складання такого проекту учні повинні дотримуватись якоїсь
певної кольорової гамми.
У ході вивчення
теми «Комп'ютерні презентації» одну практичну роботу я відводжу на роботу зі
слайдами, елементами на слайдах, переходами між слайдами та керування їх показом. Решта уроків – це створення анімацій на одному слайді. Цей метод я
запозичила, проводячи олімпіаду з ІКТ, і взяла його за основу на уроки з вивчення
комп'ютерних презентацій. Дітям, особливо 5 та 6 класів, дуже подобається
створювати мультфільми.
Що стосується
електронної таблиці, то на моїх уроках уже кілька років підряд побутує один
проект – створення відомості із заробітної плати. Тут учні вчаться не тільки
вводити дані, а й використовувати автозаповнення комірок пам'яті, обраховувати
відсотки, вчаться виводити складнішу формулу з кількох дій, посилаючись на
адресу комірок. За 5 років цей спосіб я кожного разу удосконалюю, додаючи
завдання з графіками та діаграмами.
З базами даних
трохи складніше, оскільки вони відповідно до плану вивчаються в кінці навчального року, а
там усім відома картина: контрольні з «важливих» навчальних предметів, ДПА,
ЗНО, випускний. Зрозуміло, що цікавість до бази даних пропадає зовсім. Хоча
мені вдалося спробувати створювати з учнями проект «Класний журнал» і «Магазин».
Робота ця більш клопітка і потребує великих затрат часу, якого в кінці
навчального року катастрофічно не вистачає. Але не буду здаватися. Спробую ще
раз і постараюсь довести справу до кінця.
Третій аспект
– не менш важливий – це розумовий розвиток учнів. Хоч урок інформатики – це не
фізика чи математика, але й тут успіх на уроці насамперед залежить від
здібностей учнів. Зі мною, напевне, не всі погодяться і скажуть, що, оскільки
всі учні користуються гаджетами удома, то вони в школі, безсумнівно, можуть
виконувати практичні завдання. Але це далеко не правда. Завдання, які
потребують вміння застосовувати набуті знання учнями на практиці, бувають
різної складності. Найлегші, можна сказати навіть примітивні завдання, безсумнівно, виконають усі учні, а от серйозний проект – це завдання для
творчих дітей, які, окрім роботи в класі, ще й багато працюють
самостійно, шукають потрібну інформацію, перевіряють її на достовірність і
вносять у свій проект, щоб здивувати або порадувати вчителя. А педагог, уже в
свою чергу, порадіє за таких дітей, бо це успіх як дитячий, так і вчителя.
Для проектних
практичних занять гостро стоїть одна проблема – невміння учнями працювати
самостійно як на уроці, так і під час позакласних занять. За роки моєї роботи з різними дітьми я
дійшла висновку, що самостійно і поза стінами школи можуть працювати лише
творчі, здібні і обдаровані діти. Таких школярів цікавить не тільки сам предмет, а
життєве середовище навколо них, вони хочуть багато знати, багато читають,
вони спостерігають, вони саморозвиваються і самовдосконалюються. А учитель, за
потреби, лише направляє їх у правильне русло і коректує їхню роботу. Таких учнів
мало, але вони є. І це мене тішить, додає наснаги і впевненості в завтрашньому
дні, зокрема і в майбутньому школи і держави в цілому.
Четверте
актуальне запитання стосується навчальних програм з інформатики як нових, так і
старих. Нова програма спрямована на сучасного учня. Як я вже говорила,
підручник складений відповідно до програми. Це великий плюс. Але недоліком
залишається програма для 10 та 11 класів. От, приміром, учні, які навчаються в
10 класі, вивчають інформатику лише другий рік поспіль, але якщо розібратися,
то програма їм не відповідає, оскільки вони користуються гаджетами удома не два
роки, а набагато більше. Ясно, що планування уроків інформатики за старою програмою від них дуже «відстає». Сподіваюся, що в наступному році в цьому плані
щось зміниться на краще. Те ж саме стосується і 11 – х класів.
І останнє,
найболючіше в нашому районі завдання, – навчити учнів програмувати. Власне я,
коли перший рік прийшла працювати в школу вчителем інформатики, навчала
програмуванню 10 і 11 клас поурочно цілий навчальний рік. Зараз усе змінилося, і
програмування з уроків поступово витіснили інформаційні технології, переважає
користувацька частина. Згідно з новою програмою, програмування вводиться в навчальний
курс інформатики, починаючи з 8 класу.
Вивчається як один великий розділ, а в 9 класі продовжується. За два уроки на тиждень можна під час уроків навчити учнів програмувати хоча б на середньому чи
достатньому рівні. Щоб школярі освоїли все на високому рівні, потрібна знову ж
їхня самостійна робота як на уроках, так і в позаурочний час. Вони повинні
загорітись бажанням вивчати програмування. Такі учні дома будуть створювати
алгоритми та програми, які вчитель навіть не задавав додому. Якщо їхня програма
міститиме таку помилку, що дитина самостійно не в змозі виправити, то вчитель
має на це звернути велику увагу і допомогти виправити помилку, щоб програма
запускалась на виконання. Учнів, які можуть програмувати, можна вибрати в
кожному класі, але їх дуже мала кількість: в середньому приблизно 5 – 10 % від
усього класу. І, на мою думку, програмувати таких учнів потрібно навчати окремо
від інших, щоб вони і не заважали, і їх «не мучити програмуванням», яке їм не
дано від природи. Але для цього потрібно ввести зміни в систему освіти, бо
вчитель на місці цього зробити офіційно не може, він не має повноважень. Поки
здібні учні займаються програмуванням, решта класу мають бути задіяні на
іншому уроці, наприклад, на фізичній культурі або трудовому навчанні. Це вже на
розсуд адміністрації школи, яка розподіляє навчальні години і планує розклад.
Усі
вищевикладені питання – це пережиті мною шкільні будні і свята. Кожен педагог має власну думку і стикається з багатьма іншими проблемами, можливо, і не
схожими на мої. Але більшість вчителів погодяться зі мною, можливо,
підтримають, можливо, мої методи роботи допоможуть для них подолати труднощі на
уроках, підвищити якість уроків, встановити дружні стосунки з учнями. А вони у
нас нині дуже непрості. Адже діти надають перевагу матеріальному, а не духовному, навчання
в школі більшість з них мало цікавить, а то й не цікавить взагалі. На жаль, і
таке спостерігається. Та нам, учителям, ні в якому разі не потрібно зневірятися
в дітях і опускати руки, якщо щось не виходить, а прикладати максимум зусиль і
знаходити нові і нові методи, щоб зацікавлювати своїм предметом і досягати
успіхів.
Немає коментарів:
Дописати коментар